- зумовлювати
- —————————————————————————————зумо́влюватидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
зумовлювати — юю, юєш, недок., зумо/вити, влю, виш; мн. зумо/влять; док., перех. 1) Бути причиною чого небудь, викликати щось; спричиняти. 2) Будучи умовою існування або формування чого небудь, визначати його якість, характер, специфіку … Український тлумачний словник
зумовлювати — зумовити (бути умовою чого н.), визначати, визначити Пор. спричиняти … Словник синонімів української мови
керувати — у/ю, у/єш, недок. 1) неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що небудь кудись, до чогось. 2) неперех., звичайно ким, чим.… … Український тлумачний словник
примушувати — ую, уєш, недок., приму/сити, у/шу, у/сиш, док., перех. 1) Вимагати в кого небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого небудь незалежно від бажання. || Домагатися… … Український тлумачний словник
спричиняти — спричинити (що бути причиною появи чого н.), спричинювати, породжувати, породити, викликати, викликати, зумовлювати, зумовити, давати, дати, приносити, принести, нести, сіяти; приводити, привести (до чого доводити до яких н. наслідків, зазв.… … Словник синонімів української мови
визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник
зумовити — див. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлювання — я, с. Дія за знач. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюватися — юється, недок. Пас. до зумовлювати … Український тлумачний словник